Поиск Google по сайту

warningВ данном режиме просмотра документов существуют некоторые ограничения: закрыт просмотр предыдущих редакций документа и некоторые разделы базы нормативов. Для просмотра базы нормативов без ограничений и полном отсутствии рекламы Вы можете воспользоваться версией сайта "Закон и Норматив для профессионалов"

БУДЬ ЛАСКА ЗАЧЕКАЙТЕ, ЙДЕ ЗАВАНТАЖЕННЯ ДОКУМЕНТА ...
                 ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
 
02.09.2004                              Справа N 7/1
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
                          головуючого (доповідача),
                          суддів
 
за участю повноважних представників:
 
позивача
відповідача
 
розглянувши у відкритому  ТзОВ "Р"
засіданні касаційну
скаргу
                          від 1 березня 2004 року господарського
на рішення                суду м. Києва
 
та постанову              від 20 квітня 2004 року
                          Київського апеляційного господарського
                          суду
 
у справі                  №   7/1
 
за позовом                ПП "А"
 
до                        ТзОВ "Р"
 
про                       спонукання до виконання дій,
 
                        В С Т А Н О В И В:
 
Рішенням господарського  суду  м.  Києва  від  1 березня 2004 року
позов  задоволений.  Зобов'язано  ТзОВ   "Р"   звільнити   частину
приміщень,  які  воно займає у складі № 1 внутрішньою площею 604,2
кв.м.,  в м.  Києві,  а саме:  три секції складу № 1, зазначені на
плані-схемі   від   30.01.2001   року   літерами  "Е",  "Ж",  "З".
Зобов'язано ТзОВ "Р" не чинити  перешкод  приватному  підприємству
"А"  у  володінні,  користуванні та розпорядженні належним йому на
праві власності не житловим приміщенням - складом № 1, внутрішньою
площею 604,2 кв.м.,  розташованим в м.  Києві. Стягнуто з ТзОВ "Р"
на користь приватного підприємства "А" 85 грн.  державного мита та
118  грн.  витрат  на  формаційно-технічне  забезпечення  судового
процесу.  Стягнуто  з  приватного  підприємства  "А"  на   користь
державного бюджету України 19, 29грн. державного мита.
 
Постановою Київського  апеляційного  господарського  суду  від  20
квітня 2004 року рішення господарського суду залишене без змін.
 
У касаційній скарзі ТзОВ "Р" просить судові рішення скасувати,  як
прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права.
 
Заслухавши пояснення  представників сторін,  перевіривши матеріали
справи та на  підставі  встановлених  в  ній  фактичних  обставин,
проаналізувавши  правильність  застосування господарськими судами,
при прийнятті оскаржуваних судових рішень,  норм  матеріального  і
процесуального права,  суд вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з таких підстав.
 
Відповідно  до   наказу Головного управління торгівлі  №   55  від
19.03.1991 року з 1 квітня 1991 року Госпрозрахункове підприємство
Головного управління торгівлі  ремонтнобудівельної  дільниці  було
ліквідовано,  а  його  правонаступником стало орендне підприємство
ремонтно-будівельна дільниця Головного управління торгівлі.
 
Згідно  рішення  трудового  олективу ремонтно-будівельної дільниці
№ 1  колективного підприємства "РВ" відбулось виділення дільниці в
окреме  підприємство  з  правом  оренди  та  створено  організацію
орендарів "Р".
 
При виділенні  ремонтно-будівельної  дільниці № 1 КП "РВ" в окреме
підприємство було складено розподільчий баланс,  згідно  якого  на
баланс  підприємства  "Р"  перейшли основні засоби та вкладення на
загальну суму 43630000 руб., в тому числі і накриття для торгового
обладнання та два накриття для лісоматеріалів.
 
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами,  розподіл
майна колективного підприємства "РВ",  яке належало до комунальної
власності територіальної громади м.  Києва,  був здійснений шляхом
відокремлення частини  будівельного  комплексу  та  території  для
подальшого  створення  двох  окремих підприємств "Р" та "РВ".  Для
створення  підприємства  "Р"  було   передано   майно   згідно   з
інвентаризаційним описом від 30.06.1993 року.
 
Фондом Державного майна України із підприємствами "Р" та "РВ" було
укладено  договори  купівлі-продажу  частин  цілісного   майнового
комплексу.
 
Згідно договору   купівлі-продажу  цілісного  майнового  комплексу
колективного підприємства "РВ" № 000166/50  від  18.10.1994  року,
укладеного  ріж  Регіональним  відділенням  фонду державного майна
України  по  м.   Києву   та   організацією   орендарів   орендної
ремонтно-будівельної   дільниці   "РВ"   до   цілісного  майнового
комплексу ввійшли не житлові будівлі,  розташовані,  в тому  числі
майстерні,  склад  № 1,  склад № 2,  склад для сипучих матеріалів,
склад для цементу,  склад для матеріалів.  Згідно  п.  1.3  даного
договору вартість майна становить 342537000 крб.
 
КП "Ремонтно-будівельна   дільниця   "РВ"   у   1995   році   було
реорганізоване в АТЗТ "РВ".
 
З матеріалів справи також видно,  що між АТЗТ  "РВ"  та  приватним
підприємством   "А"  було  укладено  договір  купівлі-продажу  від
17.06.1998 року не житлового  приміщення  (з  відкладною  умовою).
Відповідно  до  договору приватне підприємство "А" придбало у АТЗТ
"РВ" не житлові приміщення площею 1039,8 кв.м.  за 41647 грн.  без
урахування  ПДВ.  Як  свідчить  акт  передачі майна від 23.07.1998
року,  сторони вказали розміри внутрішніх площ переданого майна. В
тому числі вказали, що склад № 1, зареєстрований в БТІ під літерою
"К", має внутрішню площу 604 кв.м.
 
Також,   згідно   листа  Київського   міського   бюро    технічної
інвентаризації №  23721 від 20.12.2000 року склад  №   1  по  вул.
Дегтярівській, 27,  згідно даних інвентаризаційної  справи,  являє
собою  окремо  стоячу  цегляно-бетонну  будівлю  під  літерою  "К"
загальною площею 604, 2 кв.м., без будь-яких ознак накриттів.
 
Розглядаючи справу,  суди  правильно  встановили,  що  в   процесі
приватизації Регіональне відділення Фонду державного майна України
по м.  Києву (продавець) та Товариство покупців  членів  трудового
колективу  орендного  підприємства  "Р" (покупець) 30.11.1995 року
уклали договір  купівлі-продажу  №  00403/30.  За  умовами  даного
договору  покупець  придбав  державне  майно  цілісного  майнового
комплексу орендного підприємства та має вартість 412156000 крб.
 
До складу цілісного майнового комплексу ввійшли будівлі та споруди
столярна майстерня;  майстерня; контора-прохідна; слюсарний склад;
накриття для лісоматеріалів;  накриття для  торгового  обладнання;
накриття   для   лісоматеріалів;  склад  легкогорючих  матеріалів;
вапняна яма;  накриття для опилок.  Сторонами 25.03.1996  року  до
даного договору було складено акт № 746,  за яким покупець отримав
майно вартістю 412156000 крб.  В зазначеному акті не було  значено
будівель - складу № 1 та № 2.
 
Укладенню даного  договору передувало проведення експертної оцінки
виробничим кооперативом "Н" на замовлення "Р".
 
Висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз
№   163 від 18.02.2002 року вказує, що інформація, вказана в звіті
виробничим кооперативом "Н", є такою, що не відповідає дійсності.
 
Київське міське БТІ зазначило, що при проведенні інвентарних робіт
у  1995 році представник ТзОВ "Р",  який подав схему належних ТзОВ
"Р" приміщень, вказав на три приміщення в літері "К", які фактично
не належать ТзОВ "Р",  а є власністю ПП "А". Також, БТІ визнає, що
інвентаризація,  виконана в 1995 році  ТзОВ  "Р",  була  проведена
погашенням в капітальній будівлі складу № 1,  літер "Е", "Ж", "3",
так  як  до  01.07.1998  року  ТзОВ  "Р"  не  мало  реєстраційного
посвідчення на домоволодінняю.
 
Крім того,  Київське  міське  БТІ підтверджує,  що частина будівлі
складу в інвентаризації 1995 року була названа навісами літер "Е",
"Ж", "З". Невизначеність  терміну  "накриття", при розгляді справи
№ 21/378,  дала  привід  вважати  придбані  відповідачем  накриття
частинами однієї капітальної будови складу № 1.
 
Згідно проведеного   обстеження   майнового   комплексу   по  вул.
Дегтярівська,  27 було встановлено,  що будівля під літерою "К"  є
капітальною,  окремо  стоячою  будовою,  матеріал  стін - цегла та
бетонні блоки,  за даними ознаками до навісу не відноситься та  на
час приватизації будівля мала такий же вигляд.
 
Висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз
№   163  від 18.02.2002 року, також вказує, що склад №  1,  об'єкт
зазначений на плані-схемі від 30.01.2001 року літерами "Е,  К,  Ж,
3" - будинок (будівля,  зблокований з декількох  секцій  (частин)),
складського типу.
 
Відповідно ст.  86  Цивільного  кодексу  України  ( 435-15 ) (435-15)
         право
власності -  це  врегульовані  законом  суспільні  відносини  щодо
володіння,  користування  і  розпорядження  майном.  Згідно ст.  4
Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
        ,  власник на свій розсуд
володіє,  користується і розпоряджається належним йому майном. Ст.
48 Закону України "Про  власність"  ( 697-12  ) (697-12)
          передбачено,  що
власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права,  хоч
би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
 
За таких обставин,  суд вважає,  що суд першої інстанції,  з  яким
погодився   апеляційний   господарський  суд,  дійшов  правильного
висновку  про  обгрунтованість   позовних   вимог   позивача   та,
відповідно  до  вимог  закону,  прийняв  рішення  про  задоволення
заявленого позову.
 
З врахуванням  викладеного,  суд  вважає,  що   суди   першої   та
апеляційної  інстанцій  повно та всебічно перевірили всі обставини
справи,  дали належну правову оцінку зібраним у справі доказам  та
прийняли  судові  рішення,  які  відповідають  матеріалам справи і
вимогам закону, тому їх необхідно залишити без змін.
 
Доводи відповідача,  викладені в  касаційній  скарзі,  суд  вважає
необгрунтованими,  оскільки вони спростовуються матеріалами справи
і не відповідають вимогам діючого законодавства.
 
На підставі наведеного,  керуючись ст.  ст.  111-5,  111-7, 111-9,
111-11  Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,
Вищий господарський суд України
 
                       П О С Т А Н О В И В:
 
Рішення господарського суду м.  Києва від 1 березня 2004  року  та
постанову  Київського  апеляційного  господарського  суду  від  20
квітня 2004 року залишити без змін,  а касаційну скаргу ТзОВ "Р" -
без задоволення.