БУДЬ ЛАСКА ЗАЧЕКАЙТЕ, ЙДЕ ЗАВАНТАЖЕННЯ ДОКУМЕНТА ...
                 ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
25.12.2002                                	 Справа N 8/188
 
Вищий господарський суд України у складі: судді Москаленка В.С.–
головуючий, суддів Джуня В.В. і Селіваненка В.П. ,
за участю представників:
позивача: не з’явились,
відповідача: Татаренка М.В.
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.
Кіровограді (далі – ДПІ)
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 24.10.2002
зі справи № 8/188
за    позовом    товариства    з   обмеженою    відповідальністю
“СпецТехніка”, м. Кіровоград (далі – ТОВ “СпецТехніка”)
до ДПІ
 
про   зобов’язання надати  висновок про відшкодування  бюджетної
заборгованості з податку на додану вартість (далі – ПДВ) у  сумі
112712,50 грн. за листопад 2001 року,
 
                       В С Т А Н О В И В :
 
Рішенням  господарського  суду  Кіровоградської  області  (суддя
Наливайко  Є.М.) від 19.06.2002, залишеним без зміни  постановою
Дніпропетровського  апеляційного  господарського  суду  (колегія
суддів  у  складі: Євстигнєєва О.С. – головуючого, суддів  Тищик
І.В.   і   Павловського  П.  П.)  від  24.10.2002,   позов   ТОВ
“СпецТехніка”   задоволено:   ДПІ  зобов’язано   надати   органу
Державного  казначейства  України  висновок  щодо  відшкодування
позивачеві   з  державного  бюджету  112712,50  грн.   бюджетної
заборгованості з ПДВ за листопад 2001 року.
 
Судові рішення обгрунтовано приписами підпунктів 7.7.1 та  7.7.3
пункту  7.7  статті  7  Закону України “Про  податок  на  додану
вартість”  ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
        , за яким у разі коли  за  результатами
звітного   періоду   різниця  між  загальною  сумою   податкових
зобов'язань та сумою податкового кредиту має від'ємне  значення,
така  сума  підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного
бюджету   України  протягом  місяця,  наступного  після   подачі
декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані  тільки
податкової декларації за звітний період.
 
У  касаційній скарзі до Вищого господарського суду  України  ДПІ
просить   скасувати  судові  рішення  зі  справи  з  огляду   на
непідвідомчість даного спору господарським судам.
 
Перевіривши правильність застосування судовими інстанціями  норм
матеріального  і  процесуального права, Вищий господарський  суд
України дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваних
судових актів та припинення провадження у справі.
 
Згідно  з  підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7  Закону  України
“Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
         суми податку,  що
підлягають  сплаті  до  бюджету  або  відшкодуванню  з  бюджету,
визначаються   як   різниця   між  загальною   сумою   податкових
зобов'язань,  що виникли у зв'язку з будь-яким продажем  товарів
(робіт,  послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового
кредиту звітного періоду. Відповідно до припису підпункту  7.7.3
цієї  статті у разі коли за результатами звітного періоду  сума,
визначена  згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті,  має  від'ємне
значення,  така сума підлягає відшкодуванню платнику  податку  з
державного  бюджету  України протягом місяця,  наступного  після
подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є  дані
тільки податкової декларації за звітний період.
 
Підставою для позову у даній справі є дані податкової декларації
ТОВ “СпецТехніка” стосовно сум бюджетної заборгованості з ПДВ за
листопад  2001  року,  а змістом позову є  вимога  до  суду  про
зобов'язання   податкового  органу  надати  органам   державного
казначейства висновок про відшкодування бюджетної заборгованості
з ПДВ.
 
Судовими інстанціями у справі судовий захист цій вимозі позивача
надано з посиланням на пункт 4 Порядку відшкодування податку  на
додану  вартість,  затвердженого  наказом  Державної  податкової
адміністрації   України   та  Головного  управління   Державного
казначейства  України від 02.07.97 № 209/72  (далі  –  Порядок).
Проте задоволення цієї вимоги не відповідає матеріально-правовим
способам захисту порушеного права, визначеного законом.
 
Пункт  4  Порядку  регулює  відносини, пов’язані  із  взаємодією
податкових   органів   та  територіальних   органів   Державного
казначейства  України  у  вирішенні питання  щодо  відшкодування
платнику  з державного бюджету України суми від’ємного  значення
зобов’язань з ПДВ і не визначає спосіб судового захисту, за яким
платник податку може звернутись до суду.
 
Відповідно до абзацу п'ятого підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7
Закону  України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР  ) (168/97-ВР)
        
платник  податку  має право у будь-який момент після  виникнення
бюджетної  заборгованості  звернутися  до  суду  з  позовом  про
стягнення  коштів  бюджету.  Отже  цей  Закон  визначив   спосіб
судового  захисту порушеного права платника податку на отримання
бюджетного  відшкодування, за яким такий захист не  ставиться  у
залежність  від того, чи подано державною податковою  інспекцією
до  органу державного казначейства висновок, про який йдеться  у
пункті 4 Порядку.
 
Згідно   із  статтею  1  Господарського  процесуального  кодексу
України  ( 1798-12 ) (1798-12)
         підприємства, установи, організації,  інші
юридичні   особи   (у  тому  числі  іноземні),  громадяни,   які
здійснюють  підприємницьку діяльність  без  створення  юридичної
особи   і   в  установленому  порядку  набули  статусу  суб'єкта
підприємницької   діяльності,   мають   право   звертатися    до
господарського   суду   згідно   з  встановленою   підвідомчістю
господарських справ за захистом своїх порушених або  оспорюваних
прав і охоронюваних законом інтересів.
 
Однак  у  даній  справі  за  змістом  позову  платника  податків
вимагається вид судового захисту, який не відповідає визначеному
законом матеріально-правовому способу захисту порушеного  права.
Оскільки  вимога  позивача до суду про зобов’язання  податкового
органу надати висновок не може захистити його суб’єктивне  право
на відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ, предмет спору у
цій  справі відсутній. Тому за цією позовною вимогою провадження
у справі має бути припинено на підставі пункту 11 частини першої
статті   80  Господарського   процесуального   кодексу   України
( 1798-12 ) (1798-12)
        .
 
Суди першої і апеляційної інстанцій не врахували невідповідність
вимогам  закону  обраного позивачем способу  захисту  порушеного
права  і помилково вирішили спір по суті. Тому судові рішення  у
справі підлягають скасуванню.
 
З  огляду  на  викладене та керуючись пунктом 11 частини  першої
статті 80, статтями 111-9 - 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                      П О С Т А Н О В И В :
 
1.  Рішення  господарського  суду  Кіровоградської  області  від
19.06.2002    та   постанову   Дніпропетровського   апеляційного
господарського суду від 24.10.2002 зі справи № 8/188 скасувати.
 
2. Провадження у цій справі припинити.
 
Суддя     В. Москаленко
 
Суддя     В. Джунь
 
Суддя     В. Селіваненко