БУДЬ ЛАСКА ЗАЧЕКАЙТЕ, ЙДЕ ЗАВАНТАЖЕННЯ ДОКУМЕНТА ...
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 квітня 2008 р.
№ 6/144
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючий суддя
Муравйов О.В.
судді
Полянський А.Г.
Фролова Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Надвірнянської міської ради
на постанову
від 28.11.2007р. Львівського апеляційного господарського суду
у справі
№ 6/144 Господарського суду Iвано-Франківської області
за позовом
Підприємця ОСОБА_1
до
Надвірнянської міської ради
про
визнання права власності на нерухоме майно
За участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2 -дов. від 1.03.2007 року,
відповідача - Демянчук Я.Б. - дов. від 27.04.2006 року № 8.
У судовому засіданні 11.03.2008р., оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Iвано-Франківської області від 03.09.2007р. у справі № 6/144 (суддя Грица Ю.I.) позов задоволено.
Визнано право власності за ОСОБА_1 на закінчений будівельний об'єкт нерухомого майна -торговий павільйон на вул.. Чорновола, 4 в м. Надвірна Iвано-Франківської області, розміром 6,0 м. х 7,0м., висота -3, 90 м., фундамент -стовпчастий, залізобетонний, монолітний, стіни -каркасні з металевих швелерів обшиті бляхою і вагонкою типу "Sіdіng".
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2007р. (судді: Д.Новосад, О.Михайлюк, Г.Мельник), вказане рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Надвірнянська міська рада звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення у справі № 6/144 та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову, мотивуючи касаційну скаргу тим, що господарські суди не з'ясували всі обставин, що мають значення для справи, порушили і неправильно застосували норми матеріального та процесуального права.
Представник підприємця ОСОБА_1 ОСОБА_2, у запереченнях на касаційну скаргу проти доводів касаційної скарги заперечує та просить рішення господарського суду Iвано-Франківської області від 03.09.2007 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2007року у справі № 6/144 залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи 28 лютого 2002 року рішенням виконавчого комітету Надвірнянської міської ради № 202 було вирішено передати суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 0,0060 га, на вул. Чорновола, 4 (біля лівого входу в "Універмаг") в оренду терміном на 5 (п'ять) років для розміщення та обслуговування приміщення торгового павільйону за рахунок забудованих земель житлової та громадської забудови, що були тимчасово вилучені з постійного користування Надвірнянського коопторгу.
На виконання вказаного вище рішення, 27.03.2002 року між Виконавчим комітетом Надвірнянської міської ради та Підприємцем ОСОБА_1, було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,0060га., на вул. Чорновола (біля лівого входу в "Універмаг") терміном на 5 років.
Згідно із статтею 13 Закону України "Про оренду землі" (161-14) , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Статтею 25 вказаного вище Закону встановлено, що Орендар земельної ділянки має право: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; отримувати продукцію і доходи; здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем.
Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій виходили, зокрема, з того, що одночасно пунктом 2.1 договору оренди орендарю надано право зводити будівлі і споруди на орендованій земельній ділянці. В подальшому позивачем було виготовлено весь необхідний пакет дозвільних документів для будівництва та отримано в Держархбудконтролі дозвіл № 1 від 19.04.2002 року на виконання будівельних робіт, який є вже завершальним документом для безпосереднього здійснення будівництва та видається на підставі проектно-кошторисної документації.
Проте, колегія суддів вважає висновки судів передчасними, та такими, що грунтуються на неповно встановлених обставинах справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Предметом спору в даній справі є визнання права власності на нерухоме майно - торговельний павільйон по вул. Чорновола, 4 в м. Надвірна, збудоване позивачем, на земельній ділянці наданій в оренду відповідно до Договору оренди від 27.03.2002 року.
В даному випадку судам не з'ясовано чи мав право позивач здійснювати на земельній ділянці, яка була у нього в оренді на строк п'ять років, будівництво нових об'єктів нерухомості.
Так, згідно статті 22 Закону України "Про основи містобудування" (2780-12) , забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбачено законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Право на забудову (будівництво) виникає щодо земельних ділянок, визначених для містобудівних потреб містобудівною документацією, місцевими правилами забудови. Право на забудову (будівництво) полягає у можливості власника, користувача земельної ділянки здійснювати на ній у порядку, встановленому законом, будівництво об'єктів містобудування, перебудову або знесення будинків та споруд.
Відповідно до статті 12 цього Закону, до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на їх території належить: затвердження відповідно до законодавства місцевих містобудівних програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації; визначення територій, вибір, вилучення (викуп) і надання земель для містобудівних потреб, внесення пропозицій щодо встановлення і зміни меж населених пунктів відповідно до закону. Крім повноважень, зазначених у частині першій цієї статті, сільські, селищні, міські ради затверджують місцеві правила забудови окремих частин населених пунктів або окремі розділи місцевих правил забудови, вносять зміни у зазначені документи за поданням спеціально уповноважених органів містобудування та архітектури відповідно до законодавства.
Частиною 2 статті 18 Закону України "Про основи містобудування" (2780-12) встановлено -що будівництво об'єктів містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних рад. Це право ради можуть делегувати відповідним виконавчим органам.
Як вбачається з договору оренди земельної ділянки від 27.03.2002 року, орендодавець -Надвірянська міська рада надала в оренду позивачу земельну ділянку площею 0,0060га., на вул. Чорновола (біля лівого входу в "Універмаг") терміном на 5 років не з метою виконанн я будівельних робіт і їх забудови, а з метою несільськогосподарського використання для розміщення та обслуговування приміщення торгового павільйону.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач здійснив будівництво торговельного приміщення згідно дозволу ДАБК № 1 від 19.04.2002 року, не з'ясувавши при цьому чи надавався необхідний дозвіл і Надвірнянськю міською радою.
При цьому колегія вважає за необхідне зазначити, що сам по собі факт законного користування на умовах оренди без права забудови, перебудови, реконструкції, знесення, не є підставою вважати, що позивач має право на визнання права власності на самочинно збудований об'єкт, без відведення земельних ділянок саме для цієї мети.
Крім того, відповідно до частини 4 статті 376 Цивільного кодексу України (435-15) , якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач заперечує проти визнання за позивачем права власності на самочинно збудоване на неналежних йому земельних ділянках нерухоме майно.
В контексті викладеного судами не дано оцінки і тому, що за умовами укладеного договору оренди землі позивач брав на себе зобов'язання у належному стані повернути орендодавцю земельну ділянку після закінчення строку оренди.
Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим порушенням статті 43 ГПК України (1798-12) та виключає можливість висновку касаційної інстанції щодо правильності застосування судом норм матеріального права при вишенні спору. У зв'язку з цим постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги наведене в цій постанов, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Відповідно до ст.ст.85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) в судовому засіданні за згодою присутніх представників сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п.3 ч.1 ст.111-9, ч. 1 ст. 111-10, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Надвірнянської міської ради задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Iвано-Франківської області від 03.09.2007 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2007 року у справі № 6/144 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Iвано-Франківської області.
Головуючий суддя Муравйов О.В.
Судді Полянський А.Г.
Фролова Г.М.