БУДЬ ЛАСКА ЗАЧЕКАЙТЕ, ЙДЕ ЗАВАНТАЖЕННЯ ДОКУМЕНТА ...
ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
25.04.2019 N 1816/6/99-99-15-03-02-15/ІПК
Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість операцій з нерухомим майном та, керуючись статтею 52 Податкового кодексуУкраїни (далі - Кодекс), повідомляє.
Згідно з пунктом 1 статті 56 Господарського кодексуУкраїни (далі - ГКУ (436-15) ) суб'єкт господарювання - господарська організація, яка може бути утворена за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і фізичних осіб шляхом заснування нової господарської організації, злиття, приєднання, виділу, поділу, перетворення діючої (діючих) господарської організації (господарських організацій) з додержанням вимог законодавства.
Відповідно до пункту 1 статті 109 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ (435-15) ) виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.
На підставі пункту 2 статті 109 ЦКУ після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.
Згідно з пунктом 1.1 статті 1 розділу І Кодексу (2755-17) відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (2755-17) .
Відповідно до підпункту 98.1.4 пункту 98.1 статті 98 розділу II Кодексу (2755-17) , під реорганізацією платника податків розуміється зміна його правового статусу, яка передбачає будь-яку з таких дій або їх поєднання: виділення з платника податків інших платників податків, а саме передача частини майна платника податків, що реорганізується, до статутних фондів інших платників податків, які створюються власниками корпоративних прав платника податків, що реорганізується, та внаслідок якого не відбувається ліквідація платника податків, що реорганізується.
1. Щодо порядку оподаткування ПДВ операції з реорганізації підприємства шляхом виділу та передачі основних засобів до статутного фонду іншої юридичної особи, створеної при реорганізації та зобов'язань за договором позики (отриманої від нерезидента) до новоствореної юридичної особи
Згідно з пунктом 185.1 статті 185 розділу V Кодексу (2755-17) , об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V Кодексу (2755-17) .
Постачанням товарів визнається будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу І Кодексу (2755-17) ).
Підпунктом 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 розділу І Кодексу (2755-17) визначено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.
Відповідно до підпункту 196.1.7 статті 196 розділу V Кодексу (2755-17) операції з реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення) юридичних осіб не є об'єктом оподаткування ПДВ.
Підпунктом "а" пункту 198.5 статті 198 розділу V Кодексу (2755-17) визначено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 розділу V Кодексу (2755-17) , та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 розділу V Кодексу (2755-17) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 розділу V Кодексу (2755-17) ) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України.
Пунктом 199.1 статті 199 розділу V Кодексу (2755-17) визначено, що у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 розділу V Кодексу (2755-17) , та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в ЄРПН на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях. При цьому правила статті 199 розділу V Кодексу (2755-17) не застосовуються, зокрема, у разі проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 розділу V Кодексу (2755-17) (пункт 199.6 статті 199 розділу V Кодексу (2755-17) ).
Отже, платник ПДВ, який реорганізується, зокрема шляхом виділу, при передачі частини майна за розподільчим балансом до іншої юридичної особи не здійснює нарахування податкових зобов'язань виходячи з вартості товарів/послуг, необоротних активів, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, та які не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такого платника податку.
2. Щодо анулювання реєстрації платника ПДВ, що реорганізується шляхом виділу
Порядок анулювання реєстрації платників ПДВ визначено статтею 184 розділу V Кодексу (2755-17) та регламентовано розділом V Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 р. N 1130 (z1456-14) , який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2014 р. за N 1456/26233 (z1456-14) із змінами і доповненнями (далі - Положення N 1130).
Згідно з підпунктом "б" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (2755-17) реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі, якщо особа, зареєстрована як платник податку, прийняла рішення про припинення та затвердила ліквідаційний баланс, передавальний акт або розподільчий баланс відповідно до законодавства за умови сплати суми податкових зобов'язань із податку у випадках, визначених розділом V Кодексу (2755-17) .
Відповідно до пункту 5.2 Положення N 1130 (z1456-14) анулювання реєстрації згідно з підпунктом "б" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (2755-17) може бути ініційоване платником ПДВ - юридичною особою після складання комісією з припинення (комісією з реорганізації, ліквідаційною комісією) або ліквідатором ліквідаційного балансу, передавального акта або розподільчого балансу у разі реорганізації платника ПДВ відповідно до законодавства шляхом приєднання, злиття, поділу та перетворення (якщо датою державної реєстрації юридичної особи, утвореної в результаті перетворення, є дата завершення перетворення).
Виходячи із зазначеного, реєстрація платника ПДВ, що здійснює реорганізацію шляхом виділу із свого складу нового підприємства, не підлягає анулюванню.
3. Щодо особливостей оподаткування ПДВ операцій з виділу Товариством належної йому на праві власності частини нерухомого майна та зобов'язань за договором позики (отриманої від нерезидента) до новоствореної юридичної особи
Відповідно до пункту 3 статті 80 ПКУ, товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.
Пунктом 2 статті 115 ПКУ визначено, що вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.
Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.
Підпунктом 196.1.1 пункту 196.1 статті 196 розділу V Кодексу (2755-17) не є об'єктом оподаткування операції з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери, корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами (у тому числі пенсійними активами, фондами банківського управління), відповідно до закону та інших видів професійної діяльності на фондовому ринку, які підлягають ліцензуванню відповідно до закону.
При цьому під поняттям "корпоративні права" розуміються права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами (підпункт 14.1.90 пункту 14.1 статті 14 розділу II Кодексу (2755-17) ).
Враховуючи вищевказане, операція із внесення резидентом до статутного капіталу зобов'язань за договором позики (отриманої від нерезидента) в обмін на корпоративні права (частки у статутному капіталі), яка здійснюється у межах чинного господарського і цивільного законодавства, не є об'єктом оподаткування ПДВ.
4. Щодо порядку оподаткування податком на прибуток операції з реорганізації підприємства шляхом виділу та передачі основних засобів до статутного фонду іншої юридичної особи, створеної при реорганізації та зобов'язань за договором позики (отриманої від нерезидента) до новоствореної юридичної особи та коригування фінансового результату до оподаткування при здійсненні такої операції
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 розділу III Кодексу (2755-17) , об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу (2755-17) .
Різниць за операціями з передачі за розподільчим балансом основних засобів (нежитлових господарських приміщень) при проведенні реорганізації шляхом виділу та грошових зобов'язань за договором позики, отриманих від нерезидента, для коригування фінансового результату до оподаткування положеннями Кодексу (2755-17) не передбачено.
Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування.
Відповідно до Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 р. N 375 (375-2014-п) , Міністерство фінансів України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Водночас зазначаємо, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (пункт 2 статті 6 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
Таким чином, з питання порядку відображення в бухгалтерському обліку операцій з передачі за розподільчим балансом основних засобів (нежитлових господарських приміщень) при проведенні реорганізації шляхом виділу та грошових зобов'язань за договором позики, отриманих від нерезидента, доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.
Разом з цим, повідомляємо, що позика - грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики (підпункт 14.1.267 пункту 14.1 статті 14 розділу II Кодексу (2755-17) ).
Оподаткування процентів за борговими зобов'язаннями передбачено статтею 140 Кодексу (2755-17) .
Крім цього слід зазначити, що статтею 36 розділу II Кодексу (2755-17) встановлено, що платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання та визначати відповідність проведення ними операцій.
Відповідно до пункту 52.2 статті 52 розділу II ПКУ (2755-17) податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.