БУДЬ ЛАСКА ЗАЧЕКАЙТЕ, ЙДЕ ЗАВАНТАЖЕННЯ ДОКУМЕНТА ...
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 серпня 2006 р.
№ 18/504 (32/227)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.-головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали
касаційної скарги
Дочірнього підприємства "Новий свєт" Кіпрської компанії "Неолюкс Трейдінг Лімітед", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.04.2006р.
у справі
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом
Прокурора Довгинцевського району
м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській області,
м. Дніпропетровськ
до
1. Відкритого акціонерного товариства "Криворізьке автотранспортне підприємство 14100", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
2. Дочірнього підприємства "Новий свєт" Кіпрської компанії "Неолюкс Трейдінг Лімітед", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про
визнання недійсним договору та зобов'язання повернути отримане за договором
за участю представників:
скаржника: Пасека В.I. -дов. від 09.09.2004р. №16
позивача: Громадський С.О. -посв. від 10.02.2005р. №76
відповідача-1: Шрамко О.Ю. -дов. від 10.01.2006р. б/н
відповідача-2: Пасека В.I. -дов. від 09.09.2004р. №16
ВСТАНОВИВ:
Прокурор Довгинцевського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області звернувся до господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Криворізьке автотранспортне підприємство 14100" та Дочірнього підприємства "Новий свєт" Кіпрської компанії "Неолюкс Трейдінг Лімітед" про
визнання недійсним договору купівлі-продажу будівель та зобов'язання повернути отримане за договором.
Позовні вимоги обгрунтовані невідповідністю договору ст. 12 Закону України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) , оскільки він був укладений без дозволу Фонду державного майна України.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2005р. позов задоволено з підстав, викладених у позові. Визнано недійсним договір купівлі-продажу будівель від 07.12.1999р. №8/01 та зобов'язано відповідача -2 повернути відповідачу -1 спірне майно без застосування наслідків визнання угоди недійсною, оскільки дочірнє підприємство "Новий свєт" Кіпрьської компанії "Неолюкс Трейдінг Лімітед" не надало суду доказів оплати отриманого за оспорюваним договором майна.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.04.2006р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2005р. у даній справі скасовано як таке, що винесено у відсутність відповідача-2 не повідомленого належним чином про час та місце судового засідання, та постановлено нове рішення про задоволення позову з підстав, викладених у позові.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу будівель від 07.12.1999р. №8/01 та вилучено у відповідача -2 на користь відповідача -1 спірне майно із стягненням з останнього на користь відповідача-2 40483, 27 грн. частково сплачених відповідачем-2 за оспорюваним договором.
Не погоджуючись з рішеннями господарського суду 1-ї та 2-ї інстанції, відповідач-2 звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та винести нове рішення про відмову в позові, мотивуючи скаргу тим, що судами неправильно застосовані та порушені норми матеріального і процесуального права.
Позивач у справі не реалізував своє процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції.
У відзиві відповідач-1 проти доводів викладених в касаційній скарзі заперечує та просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а скаргу без задоволення.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що 07.12.1999р. між ВАТ "АТП 14100" (продавець) та ДП "Новий свєт" (покупець) укладено договір № 8/01 купівлі-продажу будівель (далі Договір), відповідно до якого відповідач-1 зобов'язався передати у власність (повне господарське відання) відповідачу-2: будівлю ЦДС, м. Кривий Ріг, вул. Отто Брозовського, 74а; будівлю сторожа, м. Кривий Ріг, вул. 50 років радянської міліції, 1; автостоянку, м. Кривий Ріг, вул. 50 років радянської міліції, 1, а покупець зобов'язався прийняти їх та оплатити на умовах даного договору.
Ціна будівель становить 40483,27 грн. без урахування ПДВ. Загальна сума до сплати за даним договором становить 48579,92 грн.
На виконання умов Договору відповідач-1, відповідно до актів приймання-передачі № 01, 02, 03 від 21.12.1999р. передав вищезазначені будівлі відповідачу-2, а останній здійснив часткову оплату в сумі 40483,27 грн. шляхом взаємозаліку.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2003р. у справі № 31/226 за позовом ВАТ "Криворізьке АТП 14100" до ДП "Новий свєт" Кіпрської компанії "Неолюкс Трейдінг Лімітед", третя особа без самостійних вимог: Регіональне відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській області визнано недійсним договір застави АВЕ № 625248 від 26.11.1999р. та встановлено, що на 26.11.1999р. приватизація відповідача-1, 31,2351 % акцій від статутного фонду якого знаходилось у державній власні, не була закінчена.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2004р. у справі № 8/205 за позовом ВАТ "Криворізьке АТП 14100" до ДП "Новий свєт" Кіпрської компанії "Неолюкс Трейдінг Лімітед" договір купівлі-продажу від 07.12.1999р. № 8/01 визнано недійсним у зв'язку з перебуванням майна, яке є предметом даного договору, у податковій заставі.
Зазначені рішення на момент розгляду даної справи не оскаржувались та не скасовані.
Предметом позовних вимог у даній справі є той же договір купівлі-продажу від 07.12.1999р. № 8/01, що і у справі № 8/205, про визнання якого недійсним просить позивач, але з інших підстав.
Відповідно до ст. 48 ЦК УРСР (1540-06) , який діяв на час укладення спірного договору, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.
Згідно з ч.2 п.4 ст.12 Закону України "Про приватизацію державного майна" від 04.03.1992р. (2163-12) , що діяв в період з 03.11.1999р. по 20.04.2000р., з моменту прийняття рішення про приватизацію майна державного підприємства стосовно цього підприємства припиняється чинність ч.3, 5 та 6 ст. 10; ч.1 та 3 ст. 12; ч.2 ст. 24; ч.3 ст.25 Закону України "Про підприємства в Україні" (698-12) в частині купівлі -продажу, передачі, обміну, здачі в оренду, надання безоплатно, списання майна, випуску та придбання цінних паперів, надання та одержання кредитів у розмірах, що перевищують середньорічний рівень таких операцій за останні три роки з урахуванням рівня інфляції. Якщо ці дії необхідні для ефективного функціонування державного підприємства, майно якого приватизується, вони здійснюються підприємством з дозволу державних органів приватизації.
Отже, враховуючи, що приватизація відповідача-1 не була закінчена та ненадання сторонами доказів отримання дозволу державного органу приватизації на укладання договору купівлі-продажу від 07.12.1999р. № 8/01, колегія вважає, що апеляційний господарський суд на підставі вищезазначених норм матеріального право та з урахуванням приписів ст. 35 ГПК України (1798-12) дійшов правильного висновку щодо недійсності Договору та обгрунтовано задовольнив позов із застосуванням наслідків встановлених ч.1 ст.216 ЦК України (435-15) .
Таким чином, апеляційним господарським судом встановлені обставини справи, що підтверджуються певними доказами, яким суд попередньої інстанції дав належну оцінку, правом переоцінки яких касаційна інстанція не наділена.
Наведене також спростовує доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування апеляційним господарським судом норм матеріального права, які по суті зводяться до оспорювання висновку суду стосовно доведеності обставин справи та намагань відповідача-2 надати перевагу його доказам над іншими, що суперечить вимогам статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , а тому не можуть впливати на правильність та законність судового рішення.
Посилання відповідача-2 в касаційній скарзі на порушення апеляційним судом норм процесуального права також не приймаються до уваги з тих підстав, що процесуальні порушення не в будь-якому випадку є підставою для скасування судового рішення, а лише у випадках, передбачених ч.2 ст.111-10 ГПК України (1798-12) , та в разі, якщо такі порушення призвели до прийняття неправильного рішення, чого вданому випадку не відбулось.
Зважаючи на викладене, колегія не вбачає порушень судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та вважає судове рішення такими, що відповідає чинному законодавству України і обставинам справи, підстави для скасування якого відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, ст.111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.04.2006 р. у справі №18/504(32/227) залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді: Т.Ф. Костенко
Г.П. Коробенко