Вищий господарський суд України
 
                        П О С Т А Н О В А
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
13.05.2004                              Справа N 6/205-пр
 
                               Київ
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
головуючої
суддів
 
 
розглянувши  касаційну       Державної  податкової  інспекції
скаргу                       у м.  Хмельницькому
 
на постанову                 від 15 вересня 2003 р.
 
Житомирського апеляційного   господарського суду
 
 
за позовом                   Державної  податкової  інспекції
                             у м.  Хмельницькому
 
до                           Приватного підприємства "С"
 
до                           Приватного підприємства "Г"
 
про   визнання недійсною угоди
 
в судовому засіданні взяли участь представники:
 
від  позивача: не з'явилися, належно повідомлені про час і місце
розгляду касаційної скарги.
 
від відповідачів
 
Державною податковою  інспекцією у м.  Хмельницькому у жовтня 2002
р.  заявлений позов про визнання недійсними  угод,  укладених  між
Приватним  підприємством  "С"  та  Приватним підприємством "Г",  з
метою,  що суперечить інтересам  держави  на  підставі  статті  49
Цивільного  кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
        ,  та про стягнення з ПП "Г"
12900 грн.,  одержаних за оспорюваними угодами в доход держави  (з
урахуванням уточнень, викладених у заяві від 17.12.2002р.) Позовні
вимоги обґрунтовані  тим,  що  ПП  "С"  за  юридичною  адресою  не
знаходиться,  звітності до податкових органів не подавало, податки
не  нараховувало  та  не  сплачувало.   Наведене   дало   підстави
податковій службі вважати угоди укладені з боку ПП "С" з метою, що
завідомо суперечить інтересам держави.
 
Рішенням господарського суду Хмельницької  області  від  30  січня
2003р.,  ухваленим  суддею,  задоволені  позовні  вимоги  ДПІ у м.
Хмельницьку про визнання  недійсними  усних  угод,  між  Приватним
підприємством  "С" та Приватним підприємством "Г",  як укладених з
метою,  що суперечить інтересам  держави  на  підставі  статті  49
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
        . Рішення господарського суду
вмотивоване  приписами    статті  49  Цивільного  кодексу  України
( 435-15  ) (435-15)
         з огляду на доведеність факту укладання спірних угод з
метою суперечною інтересам держави і суспільства,  спрямованою  (з
боку   ПП   "С")   на   приховування  від  оподаткування  доходів.
Резолютивною частиною рішення стягнуто в доход державного  бюджету
з ПП "Г" 12900 грн.
 
Житомирський апеляційний   господарський  суд  постановою  від  15
вересня 2003р. перевірене рішення господарського суду Хмельницької
області   скасував,  задовольнивши  апеляційну  скаргу  Приватного
підприємства "Г".  У задоволенні позовних вимог податкової  служби
про    визнання   недійсними   угод,   укладених   між   Приватним
підприємством  "С"  та  Приватним  підприємством  "Г"  відмовлено.
Постанова  апеляційного  господарського  суду  мотивована тим,  що
позивачем не доведено в  чому  саме  полягала  завідомо  суперечна
інтересам  держави  і суспільства мета укладання угоди,  а також є
недоведеною наявність в діях відповідачів умислу. Наведене визнане
судом  підставою для відмови у визнанні оспорюваних угод недійсним
за ознаками статті 49 Цивільного кодексу України  ( 435-15  ) (435-15)
        .  У
постанові зазначено про те, що несплата ПП "С" податків з операції
з продажу майна ПП "Г" є  підставою  для  застосування  податковою
службою  фінансових  санкцій,  однак  не  доводить  протиправність
укладання оспорюваних угод.
 
Державна податкова  інспекція  у  м.  Хмельницьку,  звернулась   з
касаційною  скаргою до Вищого господарського суду України,  в якій
просить постанову апеляційного суду скасувати як таку, що прийнята
з  порушенням  норм матеріального права,  а рішення господарського
суду Хмельницької області,  яким задоволені  позовні  вимоги  ДПІ,
залишити   без   змін.  Обґрунтовуючи  свої  вимоги,  викладені  в
касаційні скарзі,  ДПІ посилається на  неправильне  незастосування
апеляційним   господарським   судом  до  спірних  угод  статті  49
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
        , приписами якої передбачено,
що  для  визнання  угоди  укладеної  з  метою  завідомо суперечною
інтересам  держави  і  суспільства  недійсною,  достатньо  довести
наявність  умислу  лише  у  однієї з сторін.  Вважає,  що ДПІ,  як
позивач,  довів наявність підстав,  для визнання недійсними  угод,
укладених   між   Приватним   підприємством   "С"   та   Приватним
підприємством "Г",  з метою,  що суперечить інтересам  держави  на
підставі статті 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
        . Зауважує
на  тому,  що  до  угод,  які  підпадають  під  ознаки  статті  49
Цивільного  кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
         належать угоди,  спрямовані
на  приховування  фізичними  та  юридичними  особами  доходів  від
оподаткування.
 
Приватним підприємством "Г" надісланий відзив на касаційну скаргу,
у якій він просить залишити без змін постанову апеляційного суду з
мотивів,  у ній викладених.  Приватним підприємством "С" відзив на
касаційну скаргу не надіслано.
 
Вищий Господарський  суд   України   заслухавши   доповідь   судді
пояснення  представника  ПП "Г",  переглянувши матеріали справи та
доводи касаційної скарги, відзначає наступне:
 
Відповідно до статті 49 Цивільного  кодексу  України  ( 435-15  ) (435-15)
        
угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави
і суспільства,  є недійсною.  Як  зазначено  в  Постанові  Пленуму
Верховного  суду  України  "Про  судову  практику  в  справах  про
визнання  угод  недійсними"  ( v0003700-78  ) (v0003700-78)
          дія   цієї   норми
поширюється  на  угоди,  які  порушують основні принципи існуючого
суспільного ладу,  до них,  зокрема, належать угоди, спрямовані на
приховування  фізичними  та  юридичними  особами від оподаткування
доходів.
 
Судом першої  інстанції  при  розгляді   справи   встановлено   та
підтверджено  під час здійснення апеляційного провадження,  що між
Приватним  підприємством  "С"  та  Приватним   підприємством   "Г"
укладено   три  усні  угоди  на  реалізацію  принтерів  та  паперу
офсетного на загальну суму 12900 грн.  Одержання товару ПП "Г"  та
його  оплата  підтверджується  накладною  від 13.10.2001 № 1041 та
рахунком від 15.10.2001 № 34 на  суму  1000  грн.,  накладною  від
5.11.2001р.  №  1123 та рахунком від 31.10.2001.  № 48 на суму 860
грн.  та  накладною  від  18.10.2001р.  №  1016  і  рахунком   від
17.10.2001р. № 43.
 
Водночас судами   немотивовано   залишені   без   уваги   висновки
податкової служби,  викладені в позовній заяві,  про  те,  що  при
реалізації  спірної  угоди  ПП "С" виписувала податкові накладні з
відображенням податку на додану вартість поставленого товару,  при
цьому  не  сплачувало  його  до  бюджету,  про  що  свідчить  факт
неподання звітності ПП "С" до податкового органу.  Як вбачається з
матеріалів справи,  Приватне підприємство "С" за юридичною адресою
не знаходиться,  за весь період діяльності підприємство  звітність
до податкового органу не надавало і податків не сплачувало (хоч за
спірною угодою одержало доход і на підставі  податкових  накладних
взяло  на  себе  податкові  зобов'язання,  які  не  виконало).  Ці
обставини судами не досліджувалися, однак встановлення перелічених
вище фактів має суттєве значення для правильного застосування норм
матеріального права та вирішення даного спору по суті.
 
Відповідно до статті 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
         якщо
угода  укладена  з метою,  завідомо суперечною інтересам держави і
суспільства,  при наявності умислу лише  у  однієї  з  сторін  все
одержане  нею  за угодою повинно бути повернуто другій стороні,  а
одержане останньою або  належне  їй  на  відшкодування  виконаного
стягується в доход держави.  Зі змісту наведеної норми вбачається,
що  застосування  передбачених  нею  наслідків  не   ставиться   в
залежність   від   будь-яких   фактичних  обставин,  і  передбачає
необхідність  їх  застосування  судом.  Наведений  припис  не  був
врахований господарським судом Хмельницької області. Окрім того, у
рішенні помилково  зазначено  про  "отримання"  ПП  "Г"  коштів  у
стягнутій сумі. Адже за угодою ПП "Г" отримала певне обладнання, і
задовольнити  позов  про  стягнення  коштів  можливо  лише   після
встановлення факту відсутності обладнання та паперу.
 
На підставі  викладеного,  колегія  суддів  зазначає,  що спір був
розглянутий судами не в повному обсязі,  що є порушенням  принципу
всебічного,  повного  і  об'єктивного  розгляду в судовому процесі
обставин  справи  в  їх  сукупності  та  призвело   до   прийняття
необґрунтованих   рішення   та   постанови.  Оскільки  передбачені
процесуальним законом межі перегляду справи в касаційної інстанції
не  дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини,
що не були встановлені в рішенні  суду,  рішення  та  постанова  у
справі  підлягають  скасуванню з передачею справи на новий розгляд
до місцевого господарського суду.
 
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,
111-10,    111-12  Господарського  процесуального  кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
         Вищий господарський суд України
 
                       П О С Т А Н О В И В:
 
Рішення господарського суду Хмельницької області від 30 січня 2003
та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 15
вересня 2003 у справі № 6/205-пр скасувати,  справу  направити  на
новий розгляд до господарського суду Хмельницької області.
 
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому
задовольнити частково.